Цей перший костел мав риси оборонної споруди і служив опорним пунктом оборони при нападах на місто загарбників. В 1703 році на місці старого храму, було розпочате будівництво нового храму, консекрував його архієпископ А. Анквіч, в 1827 році. Костел мав форму хреста. Територія костелу була обнесена мурованою огорожею. Вхід на подвір’я храму проходив через арочні ворота як мали надбрамну споруду. Фасад споруди завершували трикутні фронтони з фігурами святих. Над надбрамною спорудою височіла сингатурка.

     В 1898 році костел був знищений пожежею. Та в 1900 році, на місці згарища, повстав новий мурований храм, за проектом архітектора Т.Таловського, коштом власника Скалата Маріуша Роштоцького, та старости Антонія Шидловського.

В 1901 році єпископ Й.Вебер консекрував новозбудований храм. В 1931 році був проведений ремонт святині. В 1944 році, під час бойових дій Другої світової війни, храм був пошкоджений совітською артилерією. По війні в храмі не правилося, в 1946 році костел було закрито. В 1959 році, готуючись до приїзду Хрущова в Скалат, комуністи висадили храм в повітря. І лише в 1990 році єпископ Я.Ольшанський освятив тимчасову каплицю на місці зруйнованого храму, а в 1994 році було розпочато будівництво нового мурованого костелу в неоготичному стилі.

Будівництво було завершене в 2002 році. Головний вхід в костел проходить через вежу у чотири яруси, яка завешується шатровим куполом з хрестом. Над навою знаходиться невелика сингатурка. Нава, з обох сторін, має дві прибудови, що надає храму хрестоподібну форму. В 2002 році єпископ М. Бучек консекрував новозбудований костел. Костел в Скалаті є одним з небагатьох споруджених та діючих у новітній час на території Тернопільської області. Така багатостраждальна доля костелу в Скалаті.