З 1743 року монахи стали опікуватися нечисленною католицькою громадою Турки. В 1749 році в місті було засновано католицьку парафію. За панування австро-угорців монастир було закрито, а орден розпущено.  В 1773 році католицька парафія була відновлена, місцевим порохом був обраний Михайло Ключевич, колишній єзуїт. В 1778 році католицька громада, на місці старого дерев'яного заклала фундамент нового мурованого храму. Будівництво йшло повільно, тому служби відбувалися у не добудованому приміщенні храму. І лише в 1914 році храм набув сучасного вигляду після проведення реконструктивних робіт у 1906-1914 роках під керівництвом архітектора С. Маєрського. В 1914 році було освячено лише один вівтар, хоча у старому храмі їх було декілька: з старого костелу в новий були перенесені вівтарі Богоматері, святого Лойоли, та встановлені нові, святої Теклі, Яна Непомуцького та Розп'яття.

У 1828 році з'явився новий вівтар- святого Антонія. В часи Першої світової війни костел зазнав пошкоджень. У 1926–1928 роках здійснено ґрунтовний ремонт споруди, зведення навколо неї нову муровану огорожу. 28 квітня 1927 року перемиський єпископ Анатолій Новак освятив костел титулом Успення Пресвятої Діви Марії. В 1930-х роках було здійснено розпис храму та зведено біля нього муровану дзвіницю. Після Другої світової війни з приходом комуни костел було закрито. Все майно храму, яке не встигли спасти до приходу варварів, було знищене. А храм стали використовувати як комору, а згодом перетворили у столярну майстерню. В 1992 році костел було повернуто католицькій громаді, яка провела відновлення храму і в 1916 році реконструкція підходить до завершення. Споруда храму поєднала у собі риси готики, неоготики і бароко і є справжньою окрасою міста. Знаходиться на високому пагорбі і добре проглядається з міста.