Ініціатором спорудження храму був інженер Казимир Вілімовський (Kazimierz Wilimowski), який проживав поруч у віллі-палаці для керівництва залізниці. В Майдані розміщувався обслуговуючий та керівний персонал залізниці Верхньо Синьовидне - Майдан з відгалуженнями, для перевезення заготовленого лісу. В 30 роках XX століття Майдан належав до гніми Новий Кропивник, що утворився 1 серпня 1934 року.

У період між двома Світовими війнами в Майдані проживала чисельна польська громада. Згідно з переписом проведеним в 1921 році в селі жило: 364 особи польської національності, 245 – українців, 7 – німців, 84 – євреїв, та 10 осіб інших національностей. Завдяки та за кошти польської громади та залізниці і був споруджений костел.

Та коли храм збиралися посвятити почалася війна, прийшли комуністи і храм стояв пусткою. Так у костелі не відбулося ні одної служби. Далі костел був переобладнаний у будинок-відпочинку УкрЗахідПроектРеставрації. В храмі навіть працював ресторан. В 1980 роках споруду знову реставрували, переобладнали внутрішні приміщення під кімнати для проживання у три поверхи, на подвір’ї облаштували доріжки, розмістили ліхтарі та обгородили територію парканом.

Та останні років 10 костел-готель стоїть пусткою та помалу руйнується. Одна з найбільших кам’яних споруд в Майдані, досить красива та велична, не позбавлена карпатського колориту у формі даху. Навіть у фасадній частині є піддашшя, традиційне для православних українських храмів. В селі був ще один дерев’яний костел святого Михаїла. Костел пережив лихоліття Другої світової війни, але потім був розібраний комуністами. Зараз на місці старого костелу стоїть хрест.