Церкву було освячено на честь святого Григорія Просвітителя, якому було присвячено один з бокових вівтарів. Головний вівтар присвячено Непорочному зачаттю Пресвятої Діви Марії, другий боковий вівтар присвячено святій Анні. Мурована з білого пісковику, нава квадратної форми з довжиною сторони в 14 метрів, та квадратним вівтарем розміром 8 на 5 метрів. Оборонна споруда з товстими стінами та арочними парними вікнами, що знаходяться високо над землею на бічних фасадах храму. Нава закінчується невеликою сингатуркою.

Подвір’я храму огороджене кам’яною огорожею з тесаного білого пісковику. З північно-східного боку подвір’я знаходиться мурована дзвіниця. Аскетичну споруду храму прикрашає трикутний фронтон з арочною нішею у вершині. У ніші проглядає напівстерте часом зображення Пресвятої Богородиці, а ще раніше там було зображення Григорі Просвітителя. По кутах фронтону розташовані декоративні кам’яні щипці. Вхід у храм прикрашений також виступаючою трикутною аркою. На подвір’ї храму з лівої сторони височить кам’яний пам'ятний знак присвячений пам'яті жертвам геноциду вірмен 1915 року, встановлена в 2015 році Спілкою вірмен України.

В 1806 році, розпорядженням австрійської влади храм було закрито, а приміщення почало використовуватися як склад. У 1807 році все майно церкви було реквізовано на користь держави, а архів був переданий католицькій церкві. У 1810 році в храмі сталася пожежа. У 1828 році храм було відновлено та освячено архієпископом Львівським Самуїлом Кирилом Стефановичем (1752 – 1858). В цей час у фасадній ніші і з’явилося зображення Богородиці. Діючим храм був до 1945 року.

Але далі священник Казимир Ромашкан був заарештований і засуджений за “антидержавну діяльність”, а храм було зачинено. В 1990 році будівля була передана в користування церкви Святої Трійці. У внутрішньому оздобленні сакральної споруди збереглися п’ять рельєфних зображень святих (Домініка, Йосипа, Миколи, Станіслава, Франціска), а також фрагментарно настінний живопис у віконних нішах, арці вівтарної частини, та склепіннях.